Подружнім конфліктам – стоп! - поруч дитина

         В сім'ї, де конфлікт продовжується довго, утворюється трикутник. Теорію «трикутників» психологи сім'ї перейняли з антропології та соціології. Отож якщо між двома особами є довготривалий, виразний конфлікт і ще коли він супро-воджується великою напругою - тоді напруга зменшується, коли в конфлікт включити третю особу. В сім’ї автоматично учасником протистояння стає дитина. Це відбувається несвідомо. Твориться патологічний трикутник. Тут вже не йдеться про сварку. Дитина тепер вже на постійно стає стороною в конфлікті і, що найгірше, реагує на це драматично. Батьки зовсім не усвідомлюють проблем з дитиною. Це проявляється тоді, коли мале починає наприклад хворіти, або стає «неслухняне» - тоді треба ним серйозно піклуватися. В таких трикутниках може бути так, що кожний з батьків намагається перетягнути на свій бік нащадка. Мама скаржиться часом на батька, батько піддає сумніву рішення мами. Обоє намага- ються бути близько з дитиною. І навіть не сваряться. Тоді дитина стає перед серйозним конфліктом відданості, вона або добра дитина мами, або тата. Тимчасом вона однаково кохає маму і тата, і одночасно хоче бути з ними обома. Коли дитині добре з мамою, переживає, що батько гнівається, що йому прикро – і навпаки. Така ситуація доводить до нервових розладів в дитини. Це однак лише одна з форм патологічного трикутника. Може бути також так, що конфлікт між батьками відвертий і дитину перетягли вже на один бік. Утворюється коаліція наприклад матері з донею. Тоді підчас сварки дитина стає на боці мами, від- кидаючи батька, що в подальшому розвитку приносить серйозні наслідки. Може бути також такий трикутник, де всі невдачі, агресію батьки переносять на дитину. В такій сім’ї батьки в нічим не можуть погодитися окрім одного - в них «невдала дитина». Такі діти поводяться агресивно, часто прояви негативізму, а коли під- ростають, шукають поваги поза домом в субкультурних середовищах, залишають батьків. Їхня самооцінка найчастіше просто вщент розбита. Буває також, коли постійний конфлікт проявляється тим, що батьки надто зосереджуються на здо- ров’ї дитини. Такі діти часто слабкіші за ровесників, несамостійні. В батьків «хвора» дитина, що звільнює їх від дій, які б могли врятувати їхній шлюб і взаємні відносини. Тут конфлікт серйозно прихований і на зовні всім здається що це зразкові сім’ї, в яких ніколи не сваряться. У кожній родині, великій або маленькій, тільки що створеній або «зі стажем», щасливій або не дуже, завжди є щось загальне для кожної з них, і щось індивідуальне. Розходжень між родинами може бути безліч. Й обумовлені вони тим, що в кожній існує набір своїх правил і законів, які впорядковують їхнє життя. Правила — це очікування щодо того, як люди мають поводитися в певних ситуаціях і обставинах. Вони відображають погляди людей щодо того, що добре, що погано, що можна або не можна, і що буде, якщо цих правил не дотримуватися. Правила в родині бувають двох типів:

•  відкриті — тобто ті, які висловлюються відкрито, обговорюються членами родини, і їх можна за необхідності змінити;
• негласні — це ті, про які ніхто не говорить уголос, але всі їх дотримуються. І проявляють себе ці правила вже тоді, коли хтось їх порушує.